Трагедія Бабиного Яру
Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айнзанцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, радянські військовополонені, українські націоналісти, пацієнти київської психіатричної лікарні, в’язні Сирецького табору та загалом усі ті, кого гітлерівці вважали своїми ворогами. Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Історія Бабиного Яру, так як і Бабин Яр в історії України, не вичерпується лише воєнною сторінкою. Важливою точкою відліку для цієї місцевості є знаменита пізньопалеолітична Кирилівська стоянка. Князівську добу репрезентує історія Кирилівського монастиря й однойменної церкви. Через складні особливості рельєфу ця місцевість тривалий час лишалася малозаселеною. Частиною ж Києва Бабин Яр став у ХІХ ст. У цей час навколо нього формується багатоконфесійний некрополь (Кирилівський і Лук’янівський православні, Лук’янівський єврейський, Магометанський, Караїмський, Братський цвинтарі). У ХХ ст. Бабин Яр стане впізнаваним місцем пам’яті. Друга світова війна, нацистські розстріли, які тривали впродовж 1941-1943 років, а згодом Куренівська катастрофа 1961 року стали тими трагічними сторінками історії, історії злочинів, які зробили Бабин Яр відомими на весь світ. Ключовою подією стали розстріли 29-30 вересня 1941 року – два дні, за які нацисти розстріляли близько 34 тисяч євреїв, жителів Києва.
